Головне меню:
Свідоцтва епохи > Розповіді й спогади
І з того часу зберігся в мене такий відбиток: батько з пурпуровим обличчям кричить, хоч йому не можна було нервувати, бо мав тяжку хворобу серця, але тоді саме кричав на уряд, на Славоя і на Мосціцького, і навіть на Ридза, хоч мене вчили в школі, що вони мудрі й добрі, тож я переляканий слухав, як він пророкує, що нас тут русини виріжуть, без тіні милосердя виріжуть, що нам цього ніколи не забудуть.
Джерело: Tadeusz Chrzanowski, Poblask lun, "Tygodnik Powszechny", 1981, nr 38, s. 5.
Переклав: Андрій Савенець
Підменю