АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Фрагменти спогаду Міхала Каровича, керівника школи у Крилові у 1925-1943 роках

[…] поміщик із Ціцібора "навернув" на католицизм своїх наймитів. - Наказав їм просто перейти на католицизм. Я випадково був при тому, як ці наймити приїхали до Крилова, щоб у костелі "зробити визнання віри".
Зізнаюся, що коли я побачив цих людей, мене огорнув страх. На їхніх обличчях виразно [було видно] гнів і ненависть. Від цього часу ненависть до Польщі й поляків можна було виразно відчути у ближчому зіткненні з православним населенням, яке тепер називалося вже українським. Холод і ненависть я відчував також у школі у старших учнів.
Змарновано було багаторічну роботу польської школи. Під час цієї акції (1937 рік) я зустрів у Крилові на базарі знайомого господаря з Павлович на прізвище Білик. Той Білик був православним. Він приїхав на базар через пару днів після зруйнування церкви у Павловичах. Холодно привітавшись, він сказав із виразною насмішкою:
- Ви вчили нас, що Польща є для всіх матір'ю. То це така мати?
Що вчитель міг зробити, аби запобігти або поправити зроблені помилки? Відповіддю на так поставлене питання буде твердження чи інформація, виголошена на конференції керівників шкіл у школі у Вербковичах представником Шкільної влади: - Кому не подобається акція, здійснена на території повіту, нехай подає заяву про переведення до іншого повіту!!
Звідси висновок, що з точкою зору вчителя ніхто ніколи не рахувався ані не питав про його думку. Його завжди ставили перед доконаними фактами і видавали відповідні накази. Учитель ніс відповідальність перед своїм керівництвом лише за виконання цих завдань.
Так виглядало середовище Початкової школи III ступеня у Крилові в передень вибуху Другої світової війни. […]

Джерело: http://www.krylow.info/szkola/wspomnienia_dyrektora_karowicza.htm

Переклав: Андрій Савенець