Спогади з Крилова – Міхал Карович - АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Перейти до змісту

Головне меню

Спогади з Крилова – Міхал Карович

Свідоцтва епохи > Розповіді й спогади


[…] dziedzic z Cichoburza "nawrócił" na katolicyzm swoich fornali. - Kazał im po prostu przejść na katolicyzm. Byłem przypadkowo przy tym gdy owi fornale przyjechali do Kryłowa aby w kościele "zrobić wyznanie wiary".

Przyznaje, że gdy zobaczyłem tych ludzi ogarnął mnie lęk. W ich obliczach wyraźnie gniew i nienawiść. Od tego czasu nienawiść do Polski i Polaków dawała się wyczuwać wyraźnie w bliższym zetknięciu się z ludnością prawosławną, która już teraz nazywała się ukraińską. Chłód i nienawiść wyczuwałem także i szkole u starszych uczniów.

Została zmarnowała wieloletnia praca szkoły polskiej. W czasie tej akcji (rok 1937) spotkałem w Kryłowie na targu znajomego gospodarza z Pawłowic, nazwiskiem Biłyk. Ów Biłyk był prawosławnym. Przyjechał on na targ w parę dni po zburzeniu cerkwi w Pawłowicach. Po chłodnym przywitaniu rzekł on z wyraźnym szyderstwem:

- Pan nas uczył, że Polska jest matką dla wszystkich  - To taka matka?

Co nauczyciel mógł zrobić aby zapobiec względnie naprawić popełnione błędy? Odpowiedzią na tak postawione pytanie będzie zdanie czy informacja wygłoszona na konferencji kierowników szkół w szkole w Werbkowicach przez przedstawiciela Władz Szkolnych: - Komu się nie podoba akcja przeprowadzona na terenie powiat, to niechaj wnosi podanie o przeniesienie do innego powiatu!!

Stąd wniosek, że ze zdaniem nauczyciela nikt się nigdy nie liczył ani go o zdanie nie pytał. Stawiano go zawsze wobec faktów dokonanych i wydawano odpowiednie polecenia. Nauczyciel był odpowiedzialny przed swoimi władzami tylko za wykonanie tych zadań.

Tak wyglądało środowisko Szkoły Podstawowej III stopnia w Kryłowie w przeddzień wybuchu drugiej wojny światowej. […]

Źródło: http://www.krylow.info/szkola/wspomnienia_dyrektora_karowicza.htm

 


Фрагменти спогаду Міхала Каровича, керівника школи у Крилові у 1925-1943 роках


[…] поміщик із Ціцібора "навернув" на католицизм своїх наймитів. - Наказав їм просто перейти на католицизм. Я випадково був при тому, як ці наймити приїхали до Крилова, щоб у костелі "зробити визнання віри".
Зізнаюся, що коли я побачив цих людей, мене огорнув страх. На їхніх обличчях виразно [було видно] гнів і ненависть. Від цього часу ненависть до Польщі й поляків можна було виразно відчути у ближчому зіткненні з православним населенням, яке тепер називалося вже українським. Холод  і ненависть я відчував також у школі у старших учнів.
Змарновано було багаторічну роботу польської школи. Під час цієї акції (1937 рік) я зустрів у Крилові на базарі знайомого господаря з Павлович на прізвище Білик. Той Білик був православним. Він приїхав на базар через пару днів після зруйнування церкви у Павловичах. Холодно привітавшись, він сказав із виразною насмішкою:
- Ви вчили нас, що Польща є для всіх матір'ю. То це така мати?
Що вчитель міг зробити, аби запобігти або поправити зроблені помилки? Відповіддю на так поставлене питання буде твердження чи інформація, виголошена на конференції керівників шкіл у школі у Вербковичах представником Шкільної влади: - Кому не подобається акція, здійснена на території повіту, нехай подає заяву про переведення до іншого повіту!!
Звідси висновок, що з точкою зору вчителя ніхто ніколи не рахувався ані не питав про його думку. Його завжди ставили перед доконаними фактами і видавали відповідні накази. Учитель ніс відповідальність перед своїм керівництвом лише за виконання цих завдань.
Так виглядало середовище Початкової школи III ступеня у Крилові в передень вибуху Другої світової війни. […]

Джерело: http://www.krylow.info/szkola/wspomnienia_dyrektora_karowicza.htm

Переклав: Андрій Савенець

 
 
 
 
 
Назад до змісту | Назад до головного меню