Результати акції руйнування церков на Холмщині та Південному Підляшші - АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Перейти до змісту

Головне меню

Результати акції руйнування церков на Холмщині та Південному Підляшші

Історичні факти

Супроти осіб, котрі активно виступали на захист храмів і перешкоджали їх руйнувати, відбулися судові процеси, котрі спочатку закінчувалися їх програшем. Переломним став судовий процес селян із села Хмільок (Білгорайський повіт), котрих звинуватили у спротиві владі під час руйнування церкви та в участі в нелегальному богослужінні. Під час процесу в Окружному суді в Замості суддя Станіслав Марковський визнав селян невинними і у вироку констатував: "закриття та зруйнування православної церкви не мало ані юридичних, ані формальних підстав, тому не могло бути спротиву юридичним постановам властей".

Запланована у рамках полонізаційно-ревіндикаційних дій акція руйнування православних церков на Холмщині та Південному Підляшші була завершена 16 липня 1938 р. Під час її проведення знищено, за даними Люблинського воєвідського уряду, 91 цер- кву, 10 каплиць, 26 домів молитви, тобто загалом 127 храмів. Крім цього, 3 церкви передано Като- лицькій Церкві (одна церква мала бути передана пізніше), а 4 храми залишили в якості моргів.

Під час акції руйновано не тільки старі храми, але й побудовані вже після Першої Світової війни; розібрано їх аж 20. Згідно з інформацією, наведеною митрополитом Діонисієм, серед зруйнованих храмів було 50 чинних церков. Руйновано також офіційно діючі храми, як, наприклад, у Савині (Холмського повіту), де формально діяла філія православної парафії. Церкву цю зруйнували невдовзі після ремонту, проведеного навесні 1938 р., який дофінансувало староство.

Події 1938 р. мали трагічні наслідки для місцевого культурного краєвиду. Серед знищених храмів були цінні пам'ятки церковної архітектури. До розібрання був призначений навіть один із найстаріших мурова- них православних храмів у Польщі - церква Успіння Пресвятої Богородиці в Щебрешині (XVI ст.). Лише після протестів місцевої інтелігенції отримано згоду на її часткове збереження "у якості історичних руїн".

Самостійне інформаційне відділення KОК II
L.dz. 4719/Inf.NP.tjn.38.

Люблин, 11 липня 1938 р.

Начальнику відділу II. Головного штабу,
Відділ II b у Варшаві

Православні церкви у Томашівському пов.

Слідом за L.dz. 4469/Inf.NP.tjn.38 від 27 VI 1938 р. доповідаю про отримання інформації про те, що на території так зв. Холмщини правління ґмін унаслідок директив, отриманих зі староства, приступили до розбирання закритих позаштатних православних церков.

До цього часу розібрано православні церкви у наступних повітах: Томашівському 23 церкви, Грубешівському 15, Холмському 10, Білгорайському 1. До розбирання церков використовується польська молодь переважно з-поміж членів місцевих відділів пожежної охорони. Православне населення згаданих сіл не чинить опору при розбиранні церков, але обурене польською владою, хоч висловлює обурення лише у розмовах між собою. У деяких селах під час розбирання церков жінки православного віросповідання збиралися біля церкви і, плачучи, дивилися, як розбирають церкву. Лише у селі Жерники ґм. Лащів пов. Томашів Люб. ледве не дійшло до ексцесів, оскільки місцевий позаштатний священик Хоменько підбурював населення не допустити до розібрання церкви. У результаті цієї агітації молодь почала озброюватися вилами, готуючись розігнати робітників, зайнятих розбиранням. До сутички не дійшло завдяки вмовлянням старших мешканців села і тактовній поведінці поліцейського патруля. У деяких селах позаштатні православні священики хотіли фотографувати церкви перед їх зруйнуванням, чого, однак, не дозволяли зробити поліцейські патрулі, присутні при розбиранні. […]

Керівник Сам. інф. відд.
т.в.о.-/ПЕЛКА, кап

Полонізаційно-ревіндикаційна акція, а зокрема руйнування церков, спричинилася до інтеграції православної громадськості Холмщини і Південного Підляшшя. Проте, з іншого боку, серед населення наростав страх перед подальшими репресіями, а також зневіра у можливості захисту своїх прав у польській державі. У своєму звіті за липень 1938 р. люблинський воєвода стверджував: "Ліквідація православних храмів викликала у православних пригнічення і страх за штатні церкви". Своєю чергою, через два місяці, у вересні 1938 р., воєвода писав, що "серед православного населення байдужість і апатія змінюють дотеперішнє збурення".

Григорій Купріянович

 
 
 
 
Назад до змісту | Назад до головного меню