Подальші директиви щодо полонізації - АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Kierownik Akcji Koordynacyjnej
L.15/Tjn.K.K.

Zamość, dn. 24 stycznia 1939 r.

Według rozdzielnika

Podaję dalsze wytyczne do akcji rewindykacyjno-polonizacyjnej.

I. Zasadą akcji polonizacyjno-rewindykacyjnej winno być przede wszystkim dokładne poznanie przeciwnika, jego metod, środków i prowodyrów. […]

II. a) Jak największą uwagę należy zwrócić na ruskich działaczy lokalnych i przyjezdnych. Zbierać materiały co do ich przeciwpolskiej działalności, pochodzenia, stosunku do Państwa i t.p., a mając dowody ich występnej działalności, oddawać je w ręce władz czy to sądowych, czy też administracyjnych. Przyjezdnych działaczy (agitatorów) bezwzględnie oddawać w ręce policji.
b/ Należy nie dopuszczać do rozpowszechniania ruskiej literatury propagandowej (ulotki, gazety,  książki, pisma i tp.)
c/ Dążyć do spowodowania zwalniania Rusinów z posad państwowych, gdyż na tym terenie wszystkie posady państwowe muszą być obsadzone tylko przez Polaków. O każdym wypadku stwierdzenia Rusina na posadzie państwowej mnie komunikować.

III/ a/ Zwracać uwagę na działalność ruskich organizacyj społecznych, gospodarczych i tp., jako ośrodków uświadamiania narodowego. Wszelkimi możliwymi sposobami nie dopuszczać do różnych imprez ruskich, a organizować polskie. […]
c/ Dążyć do popierania polskich placówek gospodarczych i inicjować otwarcie ich, a przeprowadzać bojkot niepolskich. Przy organizacji spółdzielni na terenie mieszanym, zarząd i obsługa spółdzielni musi być bezwzględnie polska.

IV/ a/ Na duchowieństwo prawosławne i jego działalność musi być nadal zwrócona baczna uwaga. Popi muszą być absolutnie lojalnymi wobec państwa. Zbierać skrupulatnie wszelkie wiadomości o nielojalnym ich stosunku do Polski i podawać starostom do wykorzystania. Wypadki te podawać również mnie.
b/ Zwalczać wszelkimi sposobami akcję unijną, gdyż unia jest bezpośrednim czynnikiem ukrainizacyjnym.
Dla wytworzenia w społeczeństwie negatywnego stosunku do unii, należy bezwzględnie zaniechać używania w akcji rewindykacyjnej argumentów czerpanych z historii unii i jej prześladowań, pamiętając o tym, że unici wywodzili się nie z rzym.-kat., lecz z prawosławnych.
c/ Wychodząc z założenia łączności pojęć polskości i katolicyzmu, należy inicjować i czynnie popierać wszelkie poczynania społeczeństwa i duchowieństwa w kierunku rozszerzania stanu organizacyjnego placówek rzym.-kat. jak: budowy kościołów, kaplic, krzyżów przydrożnych i t.p.
Pobudzić również należy - bierny w większości kler katolicki - do czynnej akcji rwindykacyjno-polonizacyjnej i większej ruchliwości i akcji misyjnej w terenie.

V/ a/ Stać twardo na stanowisku, że w Polsce tylko Polacy są gospodarzami, pełnoprawnymi obywatelami i tylko oni mają coś w Polsce do powiedzenia. Wszyscy inni są tylko tolerowani. Wytworzyć wśród mas polskich kompleks wyższości w stosunku do ludności niepolskiej. Mowa polska winna być wyrazem wyższości tak kulturalnej jak i obywatelskiej. Polak musi się zwracać do ludności niepolskiej tylko po polsku. A już w żadnym wypadku funkcjonariusz państwowy czy też samorządowy nie może używać innego języka jak polski.
b/ Organizować akcję oświatowo-propagandową o wielkości i potędze Polski i doprowadzić do tego, aby u ludności nie polskiej wzbudzić chęć zostania Polakiem i katolikiem. […]

VII/ […]
b/ Zasadą winno być, iż ziemia może przechodzić tylko w ręce polskie. […]

Kierownik Akcji
Turkowski
pułkownik

Źródło: CAW, 3 DPL, I.313.3.2.

Керівник координаційної акції
L.15/Tjn.K.K.

Замостя, 24 січня 1939 р.

Згідно з рознарядкою

Подаю подальші директиви щодо ревіндикаційно-полонізаційної акції.

I. Засадою полонізаційно-ревіндикаційної акції повинно бути передовсім докладне пізнання ворога, його методів, засобів і проводирів. […]

II. a) Якнайбільшу увагу слід звернути на місцевих і приїжджих руських діячів. Збирати матеріали щодо їх антипольської діяльності, походження, ставлення до Держави і т.п., а маючи докази їхньої злочинної діяльності, передавати їх органам влади - судової або адміністративної. Приїжджих діячів (агітаторів) беззастережно віддавати в руки поліції.
b) Слід не допускати розповсюдження руської пропагандистської літератури (листівки, газети, книжки, періодичні видання тощо).
c) Прагнути спричиняти звільнення русинів із державних посад, оскільки на цій території всі державні посади повинні бути зайняті лише поляками. Про кожен випадок виявлення русина  на державній посаді інформувати мене.

III. a) Звертати увагу на діяльність руських громадських, господарчих організацій тощо як осередків національного усвідомлення. Усіма можливими способами не допускати до різноманітних руських заходів, а організовувати польські. […]
c) Намагатися надавати підтримку польським господарчим осередкам та ініціювати їх створення, а бойкотувати непольські. При організації кооперативів на мішаній території, правління і працівники кооперативу беззастережно повинні бути польськими.

IV. a) На православне духовенство і його діяльність слід і далі звертати пильну увагу. Попи мусять бути абсолютно лояльними до держави. Скрупульозно збирати будь-яку інформацію про їхнє нелояльне ставлення до Польщі і надавати старостам для використання. Ці випадки зголошувати також мені.
b) Боротися усіма способами з унійною акцією, оскільки унія є безпосереднім українізаційним чинником.
Для витворення у суспільстві негативного стосунку до унії слід беззастережно відмовитися від використання в ревіндикаційній акції аргументів, запозичених з історії унії і її переслідування, пам'ятаючи про те, що уніати походили не з рим.-кат., а з православних.
c) Виходячи з тези про пов'язаність понять польськості і католицизму, слід ініціювати і активно підтримувати будь-які починання суспільства і духовенства у напрямку розширювання організаційного стану рим.-кат. осередків, як то: будівництва костелів, каплиць, придорожних хрестів і т.п.
Слід також спонукати - пасивний здебільшого католицький клір - до активної ревіндикаційно-полонізаційної акції та більшої рухливості й місійної акції на місцях.

V. a) Твердо стояти на позиції, що у Польщі лише поляки є господарями, повноправними громадянами, і тільки їм є що сказати у Польщі. Усі інші є лише толерованими. Витворити серед польських мас комплекс вищості щодо непольського населення. Польська мова повинна бути вираженням вищості як культурної, так і громадянської. Поляк мусить звертатися до непольського населення лише по-польськи. А вже в жодному разі державний чи самоврядний службовець не може уживати іншої мови, ніж польська.
b) Організувати освітньо-пропагандистську акцію про велич і могутність Польщі і довести до того, щоб у непольського населення викликати бажання стати поляком і католиком. […]

VII) […]
b) Слід утримувати принцип, що земля може переходити тільки у польські руки. […]

Керівник Акції
Турковський
полковник

Джерело: Centralne Archiwum Wojskowe, 3 Dywizja Piechoty Legionow, I.313.3.2.

Переклав: Андрій Савенець