Головне меню
"У ході руйнування не дотримано жодних принципів чи директив. Руйнувалося все, що здавалося владі зайвим, залишаючи православній Церкві лише абсолютний мінімум"
Найбільш показовим та брутальним моментом полонізаційно-
8. червня […] почали валити церкву в м. Крилові. Валили кілька тижнів, підчас цього мур, впавши, причавив одного поляка-
Акцію руйнування церков проведено від середини травня по середину липня 1938 р. Розпорядження про знесення храму приймали місцеві координаційні комітети. Сам процес розбирання храмів організовували управи ґмін за дорученням повітових старостів, котрі діяли в тісній співпраці з координаційними комітетами. Руйнування храмів здійснювали команди пожежників, в'язні, військові формування саперів або найняті робітники. Відбувалося воно під охороною війська або поліції, котра часом прибувала з собаками. Поліціянти, залежно від ситуації та обставин, були з палицями або карабінами, часом із примкнутими багнетами. Формування, котрі мали здійснити розбирання, переважно прибували в село вранці, в деяких випадках навіть уночі. Супроводжували їх представники місцевої адміністрації.
У випадку діючих храмів часом перед початком руйнування виконавці акції зверталися до православних священиків і змушували їх винести з храму дарохранительницю з Дарами, погрожуючи ув'язненням у випадку відмови. Проте часто перед руйнуванням храму вони не зв'язувалися з православними священиками і під час розбирання знищували все оснащення храму, водночас профануючи його. Нищили також інші речі, що переховувалися у храмі, наприклад, парафіяльні бібліотеки чи архіви. Були випадки осквернення храмів та прицерковних кладовищ. Представники властей демонстративно проявляли зневажливе ставлення до релігійних почуттів, наприклад, заходячи до храму в шапці чи з собаками.
Православне населення почувалося безпорадним щодо подій, свідком яких було, тим більше, що упродовж попередніх кількох місяців піддавалося залякуванням. Часто мешканці села були заскочені розібранням церкви, тим більше, що був це період роботи в полі. Тоді, на вістку про руйнування їхнього храму, вони залишали працю в полі або на господарстві й бігли до церкви. Часом уже під час акції руйнування вірні здогадувалися, що наступним у черзі до знищення може бути їхній храм. Тоді вони організовували цілодобові акції доглядання церкви, проте й це не захищало її від зруйнування.
Під час руйнування церкви православне населення переважно численно збиралося довкола руйнованого храму. З жахом, ридаючи або мовчки, вірні спостерігали за його руйнуванням. Намагалися переконати чиновників або поліцію відмінити руйнування церкви, проте такі прохання були безрезультатними. Акція руйнування переважно відбувалася без активної протидії населення. Вірні боялися робити такі кроки з огляду на присутність війська та поліції, а також через брак віри в їх ефективність. У кільканадцяти випадках вірні виступили на захист церков. Тоді брутально втручалася поліція, розганяючи зібране населення з використанням собак, гумових палиць, карабінів з багнетами. Були випадки побиття зібраних вірних поліцією. Відомий польський історик Владислав Побуґ-
Розбирання храмів тривало від кількох годин до кільканадцяти днів у випадку мурованих церков. Православним не давали змоги забрати оснащення церкви чи матеріали, що залишилися після розібрання. Залишки будівельних матеріалів продавали або віддавали робітникам, котрі здійснювали руйнування церкви. Траплялося, що залишки мурів зруйнованої церкви розсипали на дорозі, своєю чергою, залишки дерев'яних церков продавали як опалення.
До с. Пріорськ (Томаш. пов.), 2. липня приїхав віце-
14. липня повалено церкву в с. Межиліссі (більського пов.). Про це люди догаду-
Тим часом […] становище Автокефальної Православної Церкви, її духовенства і вірних на згаданій вище території ще більше погіршилося, бо вже в останні дні по 18 липня 1938 р. мали місце нові численні випадки руйнування православних храмів, навіть у широко відомих місцях відпусту, де під час відпусту збиралися десятки тисяч православних вірних, як, напр., у Турковичах, пов. Грубешів, де після ревіндикації великого мурованого православного монастиря з численними будинками разом із церквою кільканадцять років тому, зруйовано за наказом повітового старости у Грубешеві 16 липня 1938 р. безпосередньо після відпусту 15 липня ц. р. православну каплицю, в якій відбувалися богослужіння під час відпусту, в якій знаходився чудотворний образ, а поблизу чудотворне джерело над рікою Гучвою. Цього ж дня 16 липня 1938 р. зруйновано у містечку Савині, Холмського повіту, за наказом повітового старости у Холмі, муровану православну церкву, збудовану в 1867 р. Це була офіційна філіальна церква, а настоятель цієї ж церкви о. митрат Ксенофонт Мільков (recte Милько) отримував дотацію у розмірі 20 зл на місяць і мав право вести книги запису громадського стану і навчати православної релігії у школі. Цього душпастиря усунуто і зараз він є вікарієм настоятеля православної парафії у Сичині, пов. Холм. [...]
З інтерпеляції посла до Сойму Степана Барана
21 липня 1938 р.
Ми, громадяни православного віросповідання, що мешкаємо на території Томашівського і Замойського повітів у Люблинському воєвідстві, передаємо Високому Уряду і Законодавчим Палатам Сойму і Сенату Найяснішої Речі Посполитої Польщі наступний меморіал. Староста Томашівського повіту п. Казімєж Вєляновський зорганізував відділ нищівників і руйнівників православних храмів і парафіяльних домів, а також заініціював напади на духовенство і православне населення. До акції руйнування православних храмів і здійснення нападів на духовенство і православне населення староста Вєляновський використав підпорядковану йому державну поліцію. Деякі коменданти, а також постові ДП занадто суворо і брутально виконують доручення (розпорядження) старости Вєляновського при руйнуванні храмів, б'ють і катують православних богомільців, знущаються і глумляться над духовенством […]. Про брутальність коменданта ДП і війта ґміни в Тишівцях наведемо ще факт розбиття кам'яного придорожнього хреста і вкинення його частин під шлюз. Штахети ж від огорожі хреста було знайдено на подвір'ї ґміни […]. Слід зауважити, що сам той п. Вєляновський за дворічний період врядування у Томашівському пов. не тільки не зумів пом'якшити антагонізму католицького населення до православного, але й кинув кістку розбрату між населення обох віросповідань
і своїм невгамовним стремлінням закривати і бездумно руйнувати храми викликав смуту і хаос
у Томашівському пов. […]. Про масштаб руйнування храмів під керівництвом Старости Вєляновського у Томашівському повіті свідчить кількість зруйнованих церков і молитовних домів, а саме:
1. У селі Тарноватці опечатано молитовний дім 2 V 1938 р. О. Демчукові вибито вікна і за наказом старости Вєляновського його видалено з Тарноватки, священика покарано двомісячним ув'язненням.
2. У селі Панькові розібрано церкву за наказом старости Вєляновського, розбиранням керував війт ґміни і комендант ДП у Тарноватці. Розібрано церкву 22 VI 1938 р.
3. У селі Коргині опечатано церкву 24 IV 1938 р.; за наказом старости вона має бути розібрана.
4. У селі Неледів розібрано церкву 27 VI 1938 р.
5. У селі Гопки 27 VI 1938 р.
6. У селі Моратин 27 VI 1938 р., заарештовано 20 жінок і 4 чоловіків, дошкульно побито їх і поранено, внаслідок чого необхідно було помістити їх до лікарні. [...]
36. У селі Ріплин о. Іван Жуковський за виконання душпастирських обов'язків був покараний двомісячним арештом.
37. У селі Староволя 2 VII 1938 р. з'явилася поліція і 100 робітників католицького віросповідання
і розібрали православну церкву, яка перед війною і після війни була відкрита і в ній відправлялися богослужіння. Св. Дари і церковна утвар знаходяться під руїнами розібраної церви.
З огляду на наведені вище факти переслідування і гноблення церкви і православного населення просимо надіслати слідчу комісію і комісію Сойму на місце сутичок i подій у Томашівському пов. і притягнути старосту Вєляновського до судово-