Спогад Спільника Євгена Даниловича 1917 р. н. с. Посадів - АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Руйнування церкви в Лащеві

Невеличким екскурсом в минуле Холмщини і її багатостражденного народу, для тих хто цікавиться її історією та нелюдські вчинки, які творила тодішня польська влада. Державні сили в 1937-1938 рр., а які саме, про це повинні сказати історики та дослідники, творили свавілля в Закерзонні.
Лише за дві неділі 1937 [1938 – ред. kholm1938.net] року було зруйновано близько 160 [130 – ред. kholm1938.net] українських православних церков. Людям забороняли вживання української мови, йшло поголовне ополячення. Була шалена агітація про перехід на римо-католицьку віру. Коли це не вдалося тоді перейшли до руйнування храмів.
Ці дії були варварські, нічим не оправдані. Не можна сказати, що про це не знала польська влада, президент, адже на кожній Літургії священики, виходячи із Святими Дарами молились за процвітання Польської держави, за владу, за уряд і президента. Невже про це не знав глава католицької церкви Папа Римський? Чому це сталося?
Пригадую один з епізодів, свідком якого мені прийшлося бути, у маленькому містечку Лащів. Там була гарна дерев’яна церква свв. апп. Петра і Павла. Це було на початку липня десь близько 10 години зранку. Сходились люди з Лащева і навколишніх сіл, вони заповняли церковне подвір’я і прилеглі вулиці.
Побутувала думка, що мають приїхати бандити і будуть руйнувати церкву. З часом під’їхало 10 підвід з молодиками, в яких були драбини, пили, сокири, гаки та все інше, що потрібно для цієї справи, яку вони намірялися робити. В них було все, лише не було віри у серці віри в Бога і страху перед гріхом, який вони намірялися вчинити. Татари не руйнували храмів, залишали їх незайманими. Побачивши таке згромадження людей вони не насмілилися братися за роботу і від’їхали, бо боялися відсічі.
Не пройшло більше двох годин, вони повернули. В цей раз на підмогу цим «творцям правди» приїхало більше 50 поліцаїв на конях, стільки ж піхотою. Привезли на бричці священика Павловського і заставили його винести Святі Дари. Коли священик вийшов з Чашею люди впали навколішки і молилися, ковтаючи сльози наруги.
Наскільки мені відомо Чашу з Ківотом було відвезено до церкви святого Миколая в Тимошеві [Томашеві – ред. kholm1938.net], яка стоїть і сьогодні.
Після цього зайнялися людьми, які стояли в охороні своєї святині та віри. На людей накинулась поліція і почала їх бити гумовими кийками. На тих хто не ступався були нацьковані пси. Всіх було відтиснено на відстань 200 м.
Видовище було страшне. Люди, особливо жінки, на прилеглих вулицях і на долинці, що була поряд, впали знову навколішки. Знісши догори руки благали Всевишнього захистити їх Святиню від дій варварів. Через 2-3 години, підрубали кутові стовби, церква рухнула на грішну землю.
Як до цього відносились ці хто був свідком цієї події? Цей варварський вчинок засуджували не лише православні, а і євреї. Ці дії засуджували й самі поляки ті що мали розум і віру в серці. Всі вони давали оцінку цим подіям і передбачали до чого це може довести у майбутньому.

Матеріали зібрав і впорядкував Ярослав Спільник, голова Городоцької філії Львівського суспільно-культурного товариства «Холмщина».

Джерело: Православна Галичина (http://pg.lviv.ua/index.php?id=155&tx_ttnews%5Btt_news%5D=636&cHash=254c7e920172d5403f423b490c8e513d)