Реакція вірних та ієрархії Православної Церкви на руйнування церков - АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Перейти до змісту

Головне меню

Реакція вірних та ієрархії Православної Церкви на руйнування церков

Історичні факти

"Іще так недавно нікому не могло спасти на думку, що таким близьким є суворий  і незаслужений удар, який обрушиться на християнські храми у християнській країні, і який можна прирівняти до того, що діється в безбожницьких країнах."

Якщо населення рідко виступало на захист руйнованої церкви, то воно ніколи не відмовлялося від будь-якого формального чи юридичного шляху. Окремі ґміни складали меморіали Раді Міністрів, а делегація загрожених повітів на початку липня склала меморіал президентові, прем'єру та маршалкам обох палат парламенту.

Проф. Мирослава Папєжинська-Турек

Руйнування церков викликало велике обурення серед православного населення. З протестами і меморіалами на їх захист зверталися парафіяльні спільноти, представники православного населення регіону. До повітових, воєвідських та центральних властей прибували численні делегації з багатьох місцевостей.

Вже на початку квітня митрополит Діонисій особисто звернувся до міністра віросповідань і громадської освіти про припинення акції закривання церков і згоду на їх відкриття знову. Після того, як розпоча- лося руйнування храмів, церковна ієрархія звертала- ся в цій справі до найвищих державних властей.

Від 30 червня по 2 липня 1938 р. у Варшаві відбувся надзвичайний з'їзд православного духовенства Холмщини, у якому взяло участь по п'ять представників кожного благочинна (два священики та троє мирян), а також усі православні єпископи. Роботу з'їзду очолив митрополит Діонисій. На з'їзді прийнято меморіал, котрий містив домагання: припинення антиправославної пропаганди, припинення руйнування церков, залишення виселених адміністрацією священиків, прискорення скликання Собору Православної Церкви, юридичного врегулювання відносин між Державою і Православною Церквою, дозвіл на навчання Закону Божого та виголошування проповідей виключно рідною мовою вірних.

На з'їзді обрано також делегацію мирян, котра мала вручити меморіал міністрові віросповідань, президентові, спікерам обох палат парламенту. До складу делегації увійшли: Олександер Рочняк із Замостя, колишній український посол до Сойму Семен Любарський, який був родом із Тишівців, колишній український сенатор Іван Пастернак із Хорощинки, Симон Ващук, Яків Божик, Рабчук та Дмитро Бик.

6 липня митрополит Діонисій надіслав прем'єр-міністру Польщі Феліціянові Славою Складковському і маршалу Едвардові Ридз-Сміґлому телеграму, в якій писав: "У зв'язку з руйнуванням домів Божих православні вірні перебувають у розпачі та відчувають велику гіркоту. В ім'я справедливості і християнської любові гаряче благаю дати наказ припинити руйнування домів Божих".

16 липня 1938 р. у зв'язку з ситуацією на Холмщині та Підляшші у Варшаві зібрався Собор Єпископів Автокефальної Православної Церкви у Польщі. На ньому був прийнятий меморандум до державних властей: президента, прем'єр-міністра, спікерів обох палат парламенту,
в котрому ієрархи писали зокрема: "Іще так недавно нікому не могло спасти на думку, що таким близьким є суворий  і незаслужений удар, який обрушиться на християнські храми у християнській країні, і який можна прирівняти до того, що діється в безбожницьких країнах. […] Вчинено жахливу несправедливість, жодні благання не були в змозі змінити цих жорстоких і неправих наказів та вчинків. Стогони й гіркі сльози пригніченого люду, який на власні очі бачив нищення й осквернення своїх храмів, ріками пливуть до нас і готові нас поглинути. І, поділяючи велику печаль наших вірних, ми, архипастирі Православної Церкви у Польщі, єднаємося нині в зітханнях і смутку зі смутком нашого люду, який перейде до історії плачевного 1938 року, який, як ювілейний рік нашого хрещення, мав бути щасливим і радісним. […]

Тож нині висловлюємо наш гіркий смуток перед лицем Представників Найвищої Влади Християнської Польщі, що така жахлива несправедливість, із попранням правди Христової й любові, вчинена була нам - християнам у християнській країні".

Собор Єпископів звернувся також із драматичним і зворушливим посланням до вірних. Ієрархи закликали в ньому до особливого триденного посту у зв'язку з трагічними подіями на Холмщині та Південному Підляшші, котрий призначено на 1, 2 та 3 серпня 1938 р. Послання було конфісковане властями, а священиків, котрі зачитали його у церквах, покарано.

Григорій Купріянович

Послання Священного Собору Єпископів
Святої Автокефальної Православної Церкви в Польщі

Її вірним синам і дочкам, від 16 липня 1938 року для втішення і укріплення у вірі й любові

"Тільки ж ніхто з вас нехай не постраждає, яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник, коли ж яко Християнин, то нехай не соромиться, а прославляє Бога за сю участь" (1 Петр. IV 15-16).

О, які ж відрадні для нас, Дорогі Браття і Сестри, ці Апостольські слова в нинішню скрутну годину. Так начебто навмисне для нас, у нашому становищі й у нинішню годину начертав їх Святий Апостол. Знаємо про все, що скоїлося в останні дні на Холмщині та Підляшші (в Люблинському воєвідстві), де від століть квітнула Свята Православна Віра і де предки Ваші віддавна славилися прив'язаністю до Віри Православної. Так само й нині на цій стражденній землі триває близько 250 тисяч православних, які тепер захоплюють своєю вірою і прив'язаністю до рідної Православної Церкви. Зруйновано їм понад 100 храмів, та не чути, аби хто-небудь із них завагався
i скоїв відступництво. Вже це саме, що, прагнучи осягнути певні цілі, треба було застосувати аж такий засіб, як немилосердне руйнування Божих домів і осквернення православних святинь, виразно свідчить про міць і незламність православного духу холмщаків і підляшуків.

Подяку складаємо Вам і висловлюємо признання від імені всієї Православної Церкви в Польщі й засвідчуємо перед Вами наш спільний біль із приводу Ваших утрат. Віримо, що разом із нами розділяють Вашу печаль також Ваші побожні предки, котрі знаходили, може, єдину втіху від житейських турбот у тих церковцях, що їх так жорстоко й нещадно знищено. […]

Поділяємо Вашу печаль над утратою благ, дорогих серцю Вашому, та нагадуємо Вам, аби Ви, як перші християнські мученики, відродилися "до насліддя нетлінного і непорочного, що не зов'яне, сховане на небесах про вас, готове явитись останнього часу" (1 Петр. I 3-5). […]

На знак єдності з Вами у великій печалі, яка обрушилася на нас усіх, встановлюємо з приводу нещодавніх подій триденний піст із молитвою у днях 19, 20 і 21 липня (1, 2 і 3 серпня - н. ст.) ц.р., як навчили нас чинити набожні Ізраїліти в старожитності й перші християни. Віримо, що Господь Бог, воззрить на молитву і піст наш, адже Він Сам навчав нас, що все зле і нице не виходить інакше, як тільки молитвою та постом (Мт. XVII 21).

Тож поєднаймо всі, боголюбні діти Наші, суворий піст із палкою молитвою, аби Сам Господь нас, трохи пострадавших, утвердив, укріпив і оснував (1 Петр. V 10) у нашій Святій Вірі Праотців, до кінця днів наших. Якщо ж "усьому кінець наблизився" (IV 7), ми єсьмо домом Божим, бо ж від нас розпочався суд, а тоді - ще палкіше постімо й молімося, аби бути тими слугами Божими - вірними й розумними, які сповнюють волю Божу (Мт. XXIV 45-46).

"Отож пильнуйте, бо не знаєте, котрої години Господь ваш прийде" (Мт. XXIV 42). "Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами" (2 Кор. XIII 13).

Амінь

Смиренний Діонисій, Митрополит Варшавський і всієї Польщі
Смиренний Феодосій, архиєпископ Віленський і Лідський
Смиренний Олександер, архиєпископ Поліський і Пінський
Смиренний Олексій, архиєпископ Волинський і Крем'янецький
Смиренний Сава, єпископ Городненський і Новогородоцький
Смиренний Симон, єпископ Острозький
Смиренний Полікарп, єпископ Луцький



Варшава, 16 липня 1938 р.          

>>

 
 
 
 
Назад до змісту | Назад до головного меню