АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ І ПІВДЕННОМУ ПІДЛЯШШІ

Послання Священного Собору Єпископів
Святої Автокефальної Православної Церкви в Польщі

Її вірним синам і дочкам, від 16 липня 1938 року для втішення і укріплення у вірі й любові

«Тільки ж ніхто з вас нехай не постраждає, яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник, коли ж яко Християнин, то нехай не соромиться, а прославляє Бога за сю участь»
(1 Петр. IV 15-16).

О, які ж відрадні для нас, Дорогі Браття і Сестри, ці Апостольські слова в нинішню скрутну годину. Так начебто навмисне для нас, у нашому становищі й у нинішню годину начертав їх Святий Апостол. Знаємо про все, що скоїлося в останні дні на Холмщині та Підляшші (в Люблинському воєвідстві), де від століть квітнула Свята Православна Віра і де предки Ваші віддавна славилися прив’язаністю до Віри Православної. Так само й нині на цій стражденній землі триває близько 250 тисяч православних, які тепер захоплюють своєю вірою і прив’язаністю до рідної Православної Церкви. Зруйновано їм понад 100 храмів, та не чути, аби хто-небудь із них завагався
i скоїв відступництво. Вже це саме, що, прагнучи осягнути певні цілі, треба було застосувати аж такий засіб, як немилосердне руйнування Божих домів і осквернення православних святинь, виразно свідчить про міць і незламність православного духу холмщаків і підляшуків.
Подяку складаємо Вам і висловлюємо признання від імені всієї Православної Церкви в Польщі й засвідчуємо перед Вами наш спільний біль із приводу Ваших утрат. Віримо, що разом із нами розділяють Вашу печаль також Ваші побожні предки, котрі знаходили, може, єдину втіху від житейських турбот у тих церковцях, що їх так жорстоко й нещадно знищено. […]

Поділяємо Вашу печаль над утратою благ, дорогих серцю Вашому, та нагадуємо Вам, аби Ви, як перші християнські мученики, відродилися «до насліддя нетлінного і непорочного, що не зов’яне, сховане на небесах про вас, готове явитись останнього часу» (1 Петр. I 3-5). […]

На знак єдності з Вами у великій печалі, яка обрушилася на нас усіх, встановлюємо з приводу нещодавніх подій триденний піст із молитвою у днях 19, 20 і 21 липня (1, 2 і 3 серпня – н. ст.) ц.р., як навчили нас чинити набожні Ізраїліти в старожитності й перші християни. Віримо, що Господь Бог, воззрить на молитву і піст наш, адже Він Сам навчав нас, що все зле і нице не виходить інакше, як тільки молитвою та постом (Мт. XVII 21).

Тож поєднаймо всі, боголюбні діти Наші, суворий піст із палкою молитвою, аби Сам Господь нас, трохи пострадавших, утвердив, укріпив і оснував (1 Петр. V 10) у нашій Святій Вірі Праотців, до кінця днів наших. Якщо ж «усьому кінець наблизився» (IV 7), ми єсьмо домом Божим, бо ж від нас розпочався суд, а тоді – ще палкіше постімо й молімося, аби бути тими слугами Божими – вірними й розумними, які сповнюють волю Божу (Мт. XXIV 45-46).

«Отож пильнуйте, бо не знаєте, котрої години Господь ваш прийде» (Мт. XXIV 42). «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами» (2 Кор. XIII 13).

Амінь

Смиренний Діонисій, Митрополит Варшавський і всієї Польщі
Смиренний Феодосій, архиєпископ Віленський і Лідський
Смиренний Олександер, архиєпископ Поліський і Пінський
Смиренний Олексій, архиєпископ Волинський і Крем’янецький
Смиренний Сава, єпископ Городненський і Новогородоцький
Смиренний Симон, єпископ Острозький
Смиренний Полікарп, єпископ Луцький

Варшава, 16 липня 1938 р.